Адвокат з питань опіки

Опіка над повнолітніми особами зазвичай встановлюється для забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів дорослих людей, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Опіка може бути встановлена над недієздатною особою, яка внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до положення статті 39 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Зрозуміти, що особу можуть визнати недієздатною, можна за наступними ознаками:

• нерозуміння часових проміжків (вчора, сьогодні, завтра);
• неможливість провести логічний зв’язок;
• асоціальна поведінка;
• агресія.

Не кожне психічне захворювання є підставою для визнання недієздатним. Найчастіше такими визнають осіб із діагнозами: судинна деменція, Альцгеймер, шизофренія, маячня. Також підставою можуть бути інші діагнози, які вплинули на розумові здатності.

Процедура складається із наступних пунктів:

• збір документів для звернення до суду;
• безпосереднє звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною;
• проведення судової експертизи в межах справи та отримання від органу опіки та піклування подання;
• фінальний етап — отримання судового рішення.

Заяву до суду щодо встановлення опіки над повнолітньою людиною по недієздатності може подати:

• член сім’ї;
• близький родич (навіть якщо вони живуть окремо);
• органи опіки;
• лікарняна установа, де лікується людина.

Під збором пакету документів для встановлення опіки мається на увазі отримання наступних документів:

• паспорт з відміткою про реєстрацію (або ID картка з додатком);
• свідоцтво про народження (підтвердження родинних зв’язків);
• довідка про доходи (заявника);
• довідка про несудимість (заявника);
• довідки від лікарів про здоров’ю (заявника);
• клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи;
• медична документація для підтвердження стійкого психічного здоров’я особи, яку визнають недієздатною.

При зверненні до суду слід ініціювати питання проведення психіатричної експертизи, яка підтвердить стан особи. Крім того, слід підготувати документи та звернутись до органу опіки для підготування ними подання (висновку) про можливість заявника стати опікуном.

При підготовці подання враховуються:

• наявність інших потенційних опікунів;
• фінансовий та майновий стан;
• кримінальна відповідальність заявника;
• родинний зв’язок та умови утримання особи, яку хочуть визнати недієздатною.

За сукупністю наведених факторів суд приймає рішення, яке діє 2 роки. Для його пролонгації слід звернутись до суду з відповідною заявою не пізніше ніж за 1 місяць до спливу 2-річного терміну.

Якщо людина, яка була визнана недієздатною, починає усвідомлювати і розуміти, що вона робить, або ж керує своїми діями за допомогою інших осіб, суд може визнати часткову дієздатність особи.

Повністю дієздатним визнають лише в тому випадку, коли людина повністю відновлюється і усвідомлює все, що робить. Отже, визначальним фактором буде відновлення такого стану свідомості особи, який був до моменту визнання її недієздатною.

Для повернення дієздатності слід звернутись до суду із відповідною заявою. В цій заяві слід викласти всі обставини справи та докази на підтвердження того, що минули підстави для визнання особи недієздатною відпали, і особа усвідомлює значення та наслідки своїх дій.